
У Хмельницькому попрощалися із 43-річним військовослужбовцем Сергієм Пастухом, який загинув під час бойових дій на Донеччині. Герой повернувся з-за кордону після початку повномасштабного вторгнення, щоб захищати Україну. Його поховали на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.
До війни Сергій Пастух понад десять років працював будівельником у Польщі. Однак після 24 лютого 2022 року він разом із дружиною та дітьми повернувся на батьківщину. Без військового досвіду чоловік добровільно вступив до лав новоствореного у Хмельницькому 19-го окремого стрілецького батальйону. Там отримав позивний «Громус» і невдовзі став старшим сержантом взводу.
«Він приїхав з Польщі сам, хоч було складно добиратися. Казав, що всі тікали з України, а він повертався. Було багато пересадок, нічого прямого не було, але він не зупинявся», — розповів побратим загиблого Василь Трикуліч.
Ще один його товариш по службі, Сергій Лісоводський, згадує, що познайомився з Пастухом під час формування батальйону. Разом вони брали участь у боях на Харківщині, пройшли через Серебрянський ліс, воювали на Донецькому напрямку. «Він завжди йшов першим і за собою вів. Не ховався, не уникав ризику. Як керівник був вимогливим і справедливим», — розповів він.

Побратими згадують Сергія як людину з великою силою духу, щирим серцем і завжди добрим настроєм. «Він був дуже позитивний. Завжди підтримував інших, навіть у найважчі моменти. Саме за це його всі поважали», — каже Василь Трикуліч.

За час служби Сергій Пастух пройшов шлях від звичайного солдата до старшого сержанта. Завдяки професійності та авторитету серед побратимів йому запропонували посаду головного сержанта батальйону.
«Він дуже любив свою дружину і донечок. Часто телефонував додому, навіть у найгарячіших точках фронту. З ним завжди було приємно говорити — він підтримував усіх своїм оптимізмом», — згадують товариші.
Сергій Пастух загинув 30 вересня 2024 року поблизу Лиману на Донеччині. Його тіло вдалося повернути та ідентифікувати лише нещодавно. У загиблого залишилися мати, старший брат, дружина та двоє доньок.








Немає коментарів