Слова на кшталт «лайкати», «постити» чи «хз», які ще кілька років тому вважалися специфічним жаргоном вузького кола користувачів соцмереж, нині впевнено інтегрувалися у щоденне мовлення українців. Глобальна мережа стала не просто засобом зв’язку, а справжнім генератором неолексем, що активно проникають у медійний простір, сучасну літературу та стають об’єктами наукових розвідок. Про те, за якими законами розвивається молодіжний сленг та які колоритні українські відповідники він отримує, розповіла завідувачка кафедри української мови та методики навчання Житомирського державного університету імені Івана Франка Галина Гримашевич.
На думку мовознавиці, сучасний Інтернет можна назвати найбільш продуктивною платформою для появи та швидкого поширення сленгізмів у всіх сферах людської діяльності.
«Фундаментом віртуальної комунікації виступають неформальні та нелітературні мовні одиниці, які дедалі швидше закріплюються у лексиконі кожного з нас. Сленг перестав бути маргінальним явищем – він звучить у кіно, зі сторінок книжок та з екранів телевізорів. Саме Інтернет на сучасному етапі є основним джерелом оновлення цього динамічного шару мови», – зазначає Галина Гримашевич.
Житомирська дослідниця детально проаналізувала механізми формування новотворів, які сьогодні формують мовне обличчя української молоді та інтернет – спільноти.
Як зауважує філологиня, саме слово «сленг» має довгу історію: вперше зафіксоване у 1756 році, воно позначало мову «низького типу» і тривалий час асоціювалося з арго, жаргонами та навіть мовою злочинців. Сучасні визначення, зокрема в Оксфордському словнику, трактують сленг як специфічний набір неформальних фраз і слів, що використовуються певною групою людей у конкретних комунікативних ситуаціях.
За словами науковиці, поповнення молодіжного лексикону відбувається з кількох основних джерел:
- рекламна індустрія (наприклад, снікерс називають «кров’янкою», а роботу мережевого маркетингу – «емемем»);
- кримінальне середовище (запозичення жаргонізмів);
- трансформація спеціальних термінів (слово «хакати» прийшло від програмістів, а «аск» – від хіпі);
- іронічне переосмислення літературної мови (важкий рок називають «колисковою», а ноги – «протезами»);
- адаптація медичних термінів (дивну поведінку описують як «клініку», а пивний бар – як «реанімацію»);
- прямі запозичення з англійської мови (флешмоб, ментор, спіч, тайм – менеджмент).
Галина Гримашевич пропонує класифікувати сучасний мережевий сленг за тематичними групами, які охоплюють майже всі аспекти буття:
- «Людина»: від «фітоняшки» та «няшки» до іронічних «батя», «личинка» чи «мудак»;
- «Дії»: «юзати» (використовувати), «лайкати» (схвалювати), «шопитись» чи «фейкати»;
- «Одяг та мода»: «худі», «луки», «лабутени», «підкати» та «оверсайз»;
- «Побут»: «хата», «вписка» (місце для вечірки), «комп» або «лакшері»;
- «Транспорт»: «гєлік», «утюг» (трамвай) чи «бляшанка» (маршрутка);
- «Їжа»: «хавчик», «шавуха», «кечунез» та «пепешка» (здорова їжа);
- «Краса»: «мейк», «бровбар», а також назви технік фарбування волосся як – от «омбре» чи «балаяж»;
- «Емоції та стан»: «зашквар», «жиза», «ору», «хайп», «ізікатка» чи «потрачено».
Дослідниця звертає увагу на те, що українські користувачі активно шукають питомі відповідники іноземним словам. Наприклад, для популярного терміну «аватар» на платформі «Словотвір» найкращим варіантом визнали слово «мармизка», хоча пропонувалися й такі версії, як «уособник», «світлина» чи «самовпізнайка».
Серед цікавих знахідок українського походження, що вже функціонують у мовленні, Галина Гримашевич виокремлює «готівницю» для банкомата, «стравопис» замість меню, «гортайчик» для планшета та «мудрофон» замість смартфона.
Цікаво, що базою для сленгових новотворів часто стають українські архаїзми: термін «толока» використовують як відповідник краудсорсингу, а слово «віче» – для позначення мітингу. Навіть такі поняття, як «дизайнер» чи «файл», отримують свої «народні» назви – «оздобник» та «сніп» відповідно.
Тлумачник популярної інтернет-лексики
ДАКФЕЙС – це специфічна манера позування для фото з надмірно надутими губами, що походить від англійських слів «duck» та «face».
За словами філологині, цей «вірус» серед дівчат часто сприймається як моветон, але залишається популярним. Українські користувачі вже вигадали для цього явища низку іронічних назв: «пикачка», «кривулька», «мармузяка» або «губань».
МЕМ – одиниця інформації (фраза, зображення чи відео), що швидко стає вірусним у мережі.
Успіх мему залежить від того, наскільки влучно автор реагує на актуальні події. Для цього терміну існують такі українські варіанти, як «мулька», «посміхунок», «тямка» або «згад».
ФЕЙК – будь-яка форма фальсифікації: від відредагованих фото та змонтованих відео до вигаданих новин чи підробних сторінок відомих осіб. В українському сленгу на заміну пропонують слова «побрехенька», «хибня», «підсув» або «брехунець».
ФОЛОВЕР – це підписник, який стежить за оновленнями сторінки іншого користувача. Мовознавиця зазначає, що популярність профілю прямо залежить від кількості таких людей, а називати їх можна «простежниками», «читачами» чи навіть «апостолами».
ЛІФТОЛУК – фотографічне зображення себе у дзеркалі ліфта або інших приміщень, що є поєднанням слів «ліфт» та англійського «look».
Якщо раніше подібні дії вважалися приватними, то нині «самостріл» став головною метою багатьох інстаграмерів. Українські сленгові версії – «повносвітлик», «позір» чи «фототіло».
ХЕШТЕГ – мітка, що починається із символу «решітка» (#) і використовується для групування повідомлень за темами.
Це інструмент, який допомагає виділити публікацію серед мільйонів інших та знайти однодумців за інтересами. Хештеги є універсальними для всіх платформ: від особистих блогів до сторінок світових зірок.
Для цього поняття українці створили чи не найбільше синонімів: «решітка», «слововказ», «сіткомітка», «драбинка», «решопис» чи навіть «тин».
ЛАЙК – віртуальна оцінка контенту, що виражається одним натисканням. Багато користувачів змагаються за їхню кількість, постійно вдосконалюючи власну креативність. Серед українських аналогів найпопулярнішими є «вподобайка», «любчик», «файник», «тиць» або «схваль».
СЕЛФІ – автопортрет, зазвичай зроблений фронтальною камерою смартфона.
У 2013 році це слово стало «словом року» в англійській мові, а в Україні воно отримало десятки відповідників: «самознімка», «себешка», «самопал», «світка», «самочпок» та звичний «самостріл».
ДИЗЛАЙК – вираження негативної оцінки, протилежність лайку. Оскільки соціальні мережі не завжди мають окрему кнопку для цього, користувачі вдаються до коментарів або відкликання вподобань, використовуючи слова «бека», «розподобайка», «нехіть» чи «гидь».
ХЕЙТЕР – людина, яка висловлює ворожість та необґрунтовану критику. Поняття прийшло з реп – культури, але розповсюдилося на всі сфери життя. В українській мові таких людей можна назвати «ненавидниками», «зазлісниками» або просто «недругами».
«Потенціал народної творчості в Інтернеті безмежний, що створює певні труднощі для наукової фіксації всіх одиниць. Проте український мережевий сленг – це насамперед гра з мовою для тих, кому затісно в межах норми. Важливо розуміти, що ці нововведення функціонують за законами української мовної системи, відображаючи прагнення сучасного покоління до самовираження та причетності до особливої субкультури», – підсумувала Галина Гримашевич.
Немає коментарів