У Хмельницькій обласній бібліотеці для дітей імені Т. Г. Шевченка 19 березня відбулася презентація незвичайної літературної новинки. Колишній фотограф, а нині ветеран війни Олександр Довгалюк представив загалу свою дебютну збірку “Казки незламного татка”. Життєвий шлях автора кардинально змінився у 2022 році, коли він добровольцем пішов захищати Україну в лавах 36-го окремого стрілецького батальйону.
Тяжке поранення голови, отримане у 2024 році, поставило перед чоловіком надскладне завдання – заново опанувати базові навички: ходьбу, мовлення та письмо. Про свій шлях до письменства автор розповів журналістам :
“Книга не народилась для книги. Це була звичайна реабілітаційна вправа, яку давали мені в реабілітаційному центрі “Незламні” у Львові. Набір різних слів, які я мав пов’язати в якийсь текст. Давали психолог, лікарі, друзі. У мене вдавалось. Я помічав, що мені вдається поєднати їх в логічний текст”.
Спочатку творчість мала суто прикладний характер – Олександр писав для своїх дітей, сина та доньки, які через війну виїхали з мамою до Польщі. Малеча надсилала батькові “опорні” слова, а він перетворював їх на казкові історії.
“Можливо, це вони сказали, що вже можна з них книжечку робити. Тривалий процес був, руки опускались. Я звернувся до своєї класної керівниці, вчительки Любові Андріївни Сердунич, бо вона поетеса. “Як? Допоможіть, підкажіть”. І вона дала знову іскру: “Спробуй сам, ти зможеш”. В ту ж секунду знову народилося все. Все те, що ви зараз бачите. З тих її слів: “Спробуй сам”.
Сьогодні письменник зі Старої Синяви активно подорожує школами та бібліотеками країни, знайомлячи читачів зі своїм доробком. У планах ветерана – продовження серії, адже робота над другою частиною “Казок незламного татуся” вже триває.
Під час заходу завідувачка відділу бібліотеки Наталя Сопрук зачитала присутнім школярам фрагмент твору під назвою “Мама”, де йшлося про зворушливі стосунки героїв.
“І який же був у нього подив, коли одного ранку він подарував мамі конвалію, а вона, помилувавшись квіткою, обійняла його і приготувала з конвалії смачний салат на сніданок для бізончика”.
Особливої атмосфери виданню додають ілюстрації, які створили діти Олександра. Директорка закладу Валентина Черноус наголосила на глибині цих малюнків, що поєднують дитячу безпосередність із дорослим розумінням трагічних подій в Україні.
Підтримати сина на презентацію приїхала його мати. Вона згадала, яким активним марафонцем був Олександр до фронту, і як важко далося відновлення після коми та реанімації.
“Він довго лежав і в комі, і в реанімації. Знаєте, все було. Міг бути людиною, міг бути “овочем”. Дякую Богу, що він живий. А книжка – це вже його ініціатива, його все. Але як він це захотів, то я його підтримумую”.
Немає коментарів