Звичайна дорога між селами на Хмельниччині привела до знахідки, яка відкриває глибші шари історії краю. Між Остапківцями та Кузьмином дослідники зафіксували унікальний керамічний артефакт із тризубом на території давньоруського городища.
Шлях, яким нині користуються місцеві жителі, проходить повз пагорб із добре збереженими оборонними валами. Саме тут розташоване городище ІХ – ХІІІ століть, що, за однією з версій, могло належати нащадкам Рюриковичів. Під час зйомки сюжету на цій території і натрапили на керамічний уламок із клеймом майстра у формі тризуба.
Про знахідку розповів краєзнавець, член громадської організації “Україна Інкогніта” Дмитро Полюхович. За його словами, артефакт має виняткову цінність і був виявлений саме в зоні давньоруського укріплення між селами Остапковець та Кузьмин.
Місцевість добре відома краєзнавцям і дослідникам. Член Національної спілки краєзнавців України у Хмельницькій області Олег Федоров пояснює, що стара дорога, обсаджена липами, здавна з’єднувала Остапківці з Кузьмином і вела далі до Городка. Вона проходить долиною, а по обидва боки здіймаються лісисті пагорби.
“Тут їздила остання власниця села Остапковець пані Залевська, зі знаменитого роду Грабянок. Липам кілька століть. Цю липу міг бачити ще сам граф Грабянка – відомий містик, ілюмінат і король Нового світу. Дереву близько 200 років”.
За словами Олега Федорова, дорога проходить безпосередньо повз давні оборонні вали, а саму місцевість місцеві жителі називають “Камлай”. Саме тут розташоване Кузьминське, або ж Остапковецьке городище, яке має найбільше легенд і переказів серед подібних пам’яток регіону.
“Це староруське городище ІХ – ХІІІ століття. Таких городищ на території історичної Городоччини є п’ять, принаймні, відомих. Але городище, про яке найбільше говорять, найбільше переказів і легенд – це Кузьминське, або, як його ще називають, Остапковецьке”.
Краєзнавці зазначають, що у ХІІ столітті на цьому місці вирувало активне життя. Городище виконувало різні функції, але насамперед мало оборонне значення, адже поруч пролягав важливий торговий шлях.
“В різні часи воно виконувало різні функції. В народі це місце називають “Замчиськом”. Але, швидше за все, це була велика феодальна оборонна споруда. Поруч проходив торговий шлях з Брацлавщини на Коломию. Возили всі товари на Київ”.
Городище має форму кола. За оцінками дослідників, від центральної частини в усі сторони простягається приблизно на 150 метрів. Тут були залишки кузні та церкви, а саме укріплення функціонувало до ХІІІ століття.
“Ми знаходимося практично в центральній частині. Якщо піти вправо, вліво, вперед або назад – це буде в кожну сторону по 150 метрів. Тут були залишки і кузні, і церкви. По ХІІІ століття городище діяло, а згодом його розграбували і, швидше за все, повністю зруйнували”.
За словами Дмитра Полюховича, місце було обране з урахуванням природного захисту. Круті схили пагорба та річка Смотрич створювали серйозні оборонні переваги, які доповнювалися штучними валами.
“Ми бачимо природний захист – крутий схил гори до долини річки Смотрич. Сама річка також була захистом, бо береги були заболочені, а вода значно глибшою. І одночасно ми стоїмо на першому валі, а нижче видно ще дві лінії валів”.
Водночас городище не уникло втручання так званих “чорних археологів”. На території збереглися сліди нелегальних розкопок, серед яких і уламок горщика з клеймом майстра.
“Перед нами сліди діяльності так званих “народних археологів”, а насправді – чорнокопів і мародерів. Ось тут денце горщика, тут клеймо. Це, в принципі, відкриття. Вгорі блямбочка, внизу кільце, а по центру – тризубчик”.
Знахідка з тризубом стала ще одним підтвердженням значущості цього городища для історії Київської Русі. Дослідники наголошують – територія потребує подальшого вивчення та охорони, адже під шаром ґрунту можуть зберігатися нові свідчення давнього життя.
Немає коментарів