У Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва відкрилася щорічна виставка робіт членів обласної організації Національної спілки фотохудожників України. Цьогорічний вернісаж став особливим — спілці виповнилося 36 років, і подія зібрала під одним дахом 102 роботи авторів, чиї імена вже добре знані українській фотоспільноті.
Загалом організація налічує близько 1000 учасників, серед яких і почесні подоляни: Анатолій Іванов, Микола Величко, Олександр Соленцов. За понад три десятиліття члени спілки здобули понад 5000 відзнак, а понад сотня з них мають міжнародне звання Всесвітньої Федерації фотомистецтва при ЮНЕСКО.
Цьогорічна експозиція стала не лише звітом про професійний рівень митців, а й прикладом глибокого, чуттєвого діалогу з глядачем через жанрову, репортажну, експериментальну і концептуальну фотографію.
Яскраві імена та сильні акценти
Ірина Хібліна представила серію монохромних фото, серед яких виділяється образ містичного кота — робота, що перегукується з японською школою фотографії. Її чутливий підхід до нюансів світла й тіней створює ефект споглядання за межами очевидного.
Марина Шавиріна-Школяр захоплює атмосферними стріт-сценами: влучні кольорові контрасти, уривчасті історії міста — у її об’єктиві вулиці оживають новими ритмами.
Митець із Маріуполя Артем Березнєв занурює у світ природи — його знімки про гармонію та тишу, про красу плинного і беззахисного. Його пейзажі — це інтимний літопис діалогу з природою.
Сергій Аніськов представив експеримент із тілом та глиною: оголеність, поруч із керамічними об’єктами, створює образи сили і тендітності водночас. Погляд глядача занурюється в сенси між тілом, формою і текстурою.
Павло Лихо відкриває міські притчі — його фотографії сповнені символізму, вигаданої або недосказаної історії. Їх часто порівнюють із класикою Сола Лейтера, адже в них — краплі випадкової краси, схопленої в кадрі.
Твори Анатолія Іванова — справжня візитівка виставки. Графічна чіткість, естетична стриманість і філігранна композиція — його роботи поза часом, вони втілюють в собі еталон професійності й авторського стилю.
Олександр Соленцов наповнив залу мрійливістю — його пейзажі з напівпрозорими деревами, немов написані аквареллю, дарують відчуття спокою та захоплення природною легкістю.
Олена Лаптєва представила серію, яка працює з внутрішнім станом — її світлини можна назвати «танцем гармоній». Тінь, рух, прозорість — усе це налаштовує на споглядання й внутрішній діалог.
Завершує експозицію тепла портретна серія Сергія Успаленка з образом екскурсоводки Оксани. Її щира усмішка стала сонцем усієї виставки — символом живого мистецького простору, що твориться не лише митцями, а й усіма його учасниками.
Вернісаж триватиме до 13 травня. І якщо вам бракує справжніх емоцій, щирих зображень і несподіваних візуальних історій — не проґавте цю можливість.
Немає коментарів