У 1980-х роках у Хмельницькому Наталія Бірюк потайки шила вдома українські прапори. Її чоловік, активіст «Руху» Лев Бірюк, виходив із ними на мітинги ще задовго до проголошення незалежності України. Тоді такий вчинок був не лише проявом патріотизму, а й ризиком для всієї родини.
Як з’явилися перші прапори
Свою першу швейну машинку Наталія отримала в подарунок від чоловіка. Саме за нею й були зшиті синьо-жовті стяги, яких у магазинах у той час не існувало. Лев Бірюк знаходив потрібну тканину, а дружина працювала ночами, бо вдень треба було поєднувати роботу й догляд за дітьми.
«Були заряджені ідеєю руху до кращого життя, тому не було ані страху, ані втоми», — згадує Наталія Бірюк.
Прапор як символ незалежності
З пошитими стягами Лев Бірюк йшов на мітинги. Для учасників акцій це був знак справжньої державності, який протиставлявся радянським символам. Саме український прапор ставав тим, що гуртувало людей навколо ідеї незалежності.
«Коли ти йдеш із прапором, ти впевнений. Усі розуміли: це прапор незалежної України, він говорить не про розум, а про свідомість», — розповідає чоловік.
Ризики та атмосфера того часу
Наталія пригадує, що були й ті, хто відверто попереджав: через таку діяльність сім’ю можуть кинути за ґрати, а дітей віддати до дитячого будинку. Однак ані вона, ані чоловік не боялися. Вони вірили в зміни й жили ідеєю свободи.
Прапор у родині Бірюків сьогодні
Хоча ті перші зшиті прапори не збереглися, синьо-жовтий стяг і нині майорить на будинку родини. Наталія зізнається: її машинка й досі у робочому стані, і якщо буде потреба — вона готова знову сісти й пошити нові прапори для України.
Немає коментарів