“Надішлю сину на фронт, щоб перевірив”: як на Хмельниччині писали Радіодиктант національної єдності

У Кам’янці-Подільському на Хмельниччині працівники та відвідувачі місцевого державного історичного музею-заповідника вперше разом написали Радіодиктант національної єдності. Участь у заході взяли 20 осіб, серед яких були як співробітники закладу, так і мешканці міста.

“Надішлю сину на фронт, щоб перевірив”: як на Хмельниччині писали Радіодиктант національної єдності

Як розповіла директорка музею-заповідника Олександра Свиридюк, цього року вони вирішили зробити з написання диктанту не просто формальність, а справжню подію, яка об’єднує команду.

«Я особисто і всі з нашої команди раніше писали диктант окремо — кожен на своєму робочому місці. Цього разу ми вирішили зустрітися, випити кави і перетворити цей день на теплу, об’єднуючу зустріч для всіх», — розповіла вона.

Серед учасниць заходу була жителька Кам’янця-Подільського Лідія Голубкова. Жінка зазначила, що пише Радіодиктант вже не вперше, однак цього року вирішила зробити це в особливій атмосфері — серед музейних стін, разом із подругою.

«У мене завжди був каліграфічний почерк, але цього разу навіть він трохи “постраждав”. Раніше писала вдома, на кухні, а тепер захотіла зробити це в музеї. Мій син — офіцер ЗСУ, майор, зараз боронить Сумщину. За освітою він філолог, український мовник. Тому, навіть якщо я щось не так поставила, диктант надішлю йому на фронт — нехай перевірить», — поділилася Лідія Голубкова.

“Надішлю сину на фронт, щоб перевірив”: як на Хмельниччині писали Радіодиктант національної єдності

Серед учасників була й колишня вчителька української мови Ганна Величенко. Вона зізналася, що трохи не встигла дописати одне речення, але відзначила, що сам текст диктанту їй сподобався.

«Диктант цікавий, речення вдалі, але я просто не встигала. Та все одно отримала задоволення від процесу», — сказала жінка.

Після завершення заходу учасники домовилися надіслати свої роботи електронною поштою для перевірки. За словами Олександри Свиридюк, головне в цьому — не ідеальна грамотність, а єдність і символічність моменту, коли вся країна одночасно сідає за аркуші, щоб написати одне й те саме українське слово.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *