«Росія відчує біль негайно. Індія вже повністю припинила закупівлі російської нафти, а багато китайських НПЗ зупинили імпорт. Ви справді збираєтеся цитувати російського пропагандиста? Що він ще може сказати? Що все чудово?» – заявив міністр фінансів США Скотт Бессент, коментуючи запровадження нових санкцій проти російських нафтових гігантів. Так він відповів на слова спецпредставника Путіна Кирила Дмитрієва, який поспішив у Вашингтон запевнити, що «санкції ніяк не вплинуть на економіку Росії, а лише спричинять глобальне подорожчання нафти».
Та наскільки дієвими є нові санкції адміністрації Дональда Трампа і що вони вже змінили у російській економіці? Ситуацію пояснює економіст Ігор Ліпсіц.
За його словами, ці обмеження стали не просто черговим кроком тиску, а свідченням того, що навіть нинішня адміністрація США остаточно втратила ілюзії щодо можливості домовленостей із Кремлем.
«Довго Сполучені Штати намагалися говорити з Путіним мовою “пряника”. Трамп вірив, що якщо не бити, а запропонувати, то Москва стане поступливішою. Але це не спрацювало. Тому тепер обрали шлях санкційного тиску – і це вже символ: з Росією неможливо домовитися, її можна лише ослабити економічно», – пояснює Ліпсіц.
Експерт називає нинішню стратегію «тактикою тисячі порізів». Жоден із кроків окремо не є смертельним, але їх сукупність виснажує систему. «Через ці тисячі порізів витікає кров – економічна кров Росії», – каже він.
Під тиском санкцій і атак на нафтопереробні заводи РФ опинилася у складному становищі. «Нафту потрібно кудись дівати, а переробляти її стає дедалі складніше. Тому Росія гарячково збільшує відвантаження сирої нафти, але змушена надавати великі знижки, аби знайти покупців. Клієнти ж, особливо в Азії, починають лякатися ризиків і зменшують закупівлі», – зазначає економіст.
Ця тенденція особливо помітна в Індії, яка вже скоротила закупівлі до мінімуму. Бессент заявив, що доходи російського бюджету впали на 20%, і це, за словами Ліпсіца, відповідає дійсності. «Нафтова галузь втратила прибутки, компанії вже просять дотації. Путін навіть підписав указ, який дозволяє бюджету, попри дефіцит, продовжувати виплачувати так званий “паливний демпфер”, аби утримати галузь від колапсу», – пояснює експерт.
За його словами, така ситуація свідчить, що санкції справді болючі: «Коли в бюджеті діра, а держава продовжує платити нафтовикам, щоб ті не збанкрутували, то казати, що санкції – як гусці вода, просто смішно».
При цьому Ліпсіц погоджується з економістом Олегом Іцхокі, який зазначав, що попередні санкції не надто вдарили по обсягах експорту. «Так, обсяги залишаються значними, – каже він, – але тепер головне не в обсягах, а у прибутку. Європа платила високу ціну за нафту, а Китай і Індія жорстко вибивають знижки. Тож Росія втратила маржу. “Поворот на схід” став фінансовим провалом, навіть якщо танкери й продовжують ходити.»
Чи можна очікувати швидкого ефекту санкцій на полі бою? Ліпсіц пояснює: «Не треба шукати прямого зв’язку між падінням доходів і бойовими діями. У Росії військова машина живиться за рахунок цивільного сектору. Коли руйнується економіка, стає менше грошей, деградує цивільна сфера – тоді починається загальне ослаблення країни. І саме тоді настають зміни на фронті».
«Радянський Союз програв не тому, що припинив війну в Афганістані, – нагадує економіст. – Його знищила економічна криза. Так само може завалитися і сучасна Росія – не від ударів по армії, а від руйнування цивільного життя, коли ресурси вичерпаються і країна просто не витримає власних витрат».
Немає коментарів