Ще 21 листопада 2021 року Андрій Єрмак відзначав 50-річчя в державній резиденції «Синьогора» в Гуті на Івано-Франківщині разом із президентом Володимиром Зеленським та політичним бомондом. Через чотири роки країна живе у зовсім інших реаліях – триває повномасштабна війна, а над самим керівником Офісу президента згущуються хмари корупційного скандалу і вимог відставки, які лунають вже й з провладного табору.
На тлі розслідувань щодо «плівок Міндіча» та звинувачень у монополізації влади у Києві саме постать Андрія Єрмака опинилася в епіцентрі дискусії: чи він – незамінний антикризовий менеджер президента, чи головний громовідвід суспільного невдоволення.
Від «Синьогори» до підземного бункера
Юрист-міжнародник за освітою, Андрій Єрмак задовго до політики працював у кіногалузі. Він виступав продюсером принаймні чотирьох фільмів – саме у цьому середовищі, де будував свою кар’єру й Володимир Зеленський, і зав’язалися їхні давні стосунки.
Після інавгурації Зеленського у травні 2019 року Єрмак одразу став його помічником та радником. Уже в лютому 2020 року він очолив Офіс президента, змінивши на посаді не менш контраверсійного Андрія Богдана.
24 лютого 2022 року ця зв’язка перейшла в режим воєнного виживання. І Зеленському, і Єрмаку віддають належне: всупереч пропозиціям США евакуюватися до Польщі на початку вторгнення вони залишилися в Києві, коли ще ніхто не знав, чи встоїть столиця.
Американський журналіст Саймон Шустер у книзі про президента України «Шоумен» описує, як двоє найближчих соратників з перших годин війни практично не розлучалися, а вечорами в бункері намагалися знімати стрес за келихом вина.
«Зеленський і Єрмак є нероздільними друзями та довіреними особами одне в одного», – констатує видання The American Conservative.
За повідомленнями західних ЗМІ, і сьогодні ліжка президента та керівника його Офісу стоять поруч у підземному бункері на Банковій. Вільний час вони проводять разом – грають у настільний теніс, дивляться класичне кіно, а зранку разом займаються у тренажерній залі.
При цьому життєві ролі у них різні. Зеленський – сім’янин, має дружину Олену та двох дітей. Єрмак натомість неодружений і не має дітей. Навіть фізично їхня пара контрастна: Єрмак зростом понад 1,8 метра буквально «височіє» над нижчим на зріст президентом, коли вони стоять поруч.
Ще до Великої війни Зеленський у червні 2021 року говорив про свого найближчого соратника так:
«Пан Єрмак – реальний потужний менеджер і не на словах, не блаблабла, а реальний патріот України, який дуже багато працює, 24/7 тільки заради України. Він прийшов зі мною, він піде зі мною».
«Серце» вертикалі влади
За каденції Зеленського Офіс президента на чолі з Андрієм Єрмаком перетворився на головний центр влади в Україні. У політичних кулуарах не раз лунало, що практично всі ключові кадрові рішення – від міністрів і послів до керівників держкорпорацій та голів обласних адміністрацій – проходять через главу Офісу.
Серед депутатів і журналістів поширена думка, що й нова прем’єр-міністр Юлія Свириденко є «людиною Єрмака». Водночас в інформаційному просторі регулярно повторюється теза про «п’ять-шість менеджерів» з Банкової, які фактично керують країною, передусім зовнішньополітичним напрямком, а на вершині цієї неформальної ієрархії – саме керівник Офісу.
«Немає стежини до Зеленського, яка б обійшла Єрмака. І в цьому є проблема», – зауважив в інтерв’ю журналісту Крісу Міллеру один з колишніх керівників президентської адміністрації.
У публічній полеміці опоненти неофіційно наділили Андрія Єрмака титулом «віцепрезидент» – хоча ані посади віцепрезидента, ані згадки про керівника Офісу президента Конституція України не містить. Улітку 2025 року Кріс Міллер писав, що Єрмак «діє так, немов би він і є президентом України».
Іноземні спостерігачі також звернули увагу на масштаби зосередження впливу. Наприкінці жовтня видання The American Conservative опублікувало матеріал із заголовком про те, що «найвищий посадовець Зеленського є великою проблемою», зауваживши, що від початку повномасштабного вторгнення Єрмак став настільки ж могутнім, як і сам президент, а можливо, й більше.
Зовнішня політика під контролем Банкової
Особливо помітною роль Офісу президента стала в зовнішній політиці. За даними західних і українських медіа, Андрій Єрмак контролює значну частину інформаційних потоків до президента, зокрема між Києвом і західними столицями, відсуваючи вбік уряд і класичні дипломатичні канали. Окремі посадовці та цілі інституції – як, наприклад, Головне управління розвідки та його керівник Кирило Буданов – опинилися на політичній маргінесі.
Після Вільнюського саміту НАТО 2023 року Україна почала укладати двосторонні угоди про «гарантії безпеки» з майже трьома десятками країн, зокрема з Албанією та Люксембургом. Ці домовленості з Банкової подавали як значний дипломатичний прорив. Сьогодні, коли дедалі частіше йдеться про можливе перемир’я та нові «гарантії безпеки», у Києві оцінюють, що саме Офіс президента задавав тон цьому курсу.
Аналогічно будувалася і комунікація з країнами Глобального Півдня. Офіс президента активно працював над тим, аби втягнути ці держави в обговорення припинення війни. Згодом ця тема, за оцінками спостерігачів, фактично «вийшла з моди» в коридорах влади.
Ключовою подією стала організація Самітів миру. Наймасштабніший із них відбувся 15 червня 2024 року в Швейцарії. На «сімейному фото» за участі світових лідерів поруч із президенткою Швейцарії та Володимиром Зеленським – Андрій Єрмак, який особисто представляв результати роботи.
«Саміт миру – це найважливіший дипломатичний прорив України за всі роки незалежності», – так керівник Офісу президента оцінював підсумки швейцарського Саміту миру в ефірі телемарафону.
Американський напрямок і ставка на «не ту» перемогу
Окремою ділянкою впливу Андрія Єрмака став американський напрямок. Колишні дипломати стверджують, що саме Офіс президента «монополізував» цей трек, а глава Офісу особисто курував головні контакти з Вашингтоном.
Напередодні президентських виборів у США 2024 року в Києві розраховували на перемогу демократки Камали Гарріс. За даними українських медіа, за кілька днів до голосування Андрій Єрмак не приховував упевненості, що саме вона стане новою очільницею Білого дому.
«Не треба паніки, Камала виграє і ніякої катастрофи не буде», – так цитували слова Єрмака восени 2024 року.
У підсумку перемогу здобув республіканець Дональд Трамп, що суттєво вплинуло на подальший мирний процес щодо завершення війни в Україні. Уже за нової адміністрації під час зустрічей у Білому домі поруч із Зеленським на дивані навпроти віцепрезидента США Джей Ді Венса або держсекретаря Марко Рубіо щоразу сидів саме Андрій Єрмак.
Під час українсько-американських переговорів у Саудівській Аравії в березні 2025 року навпроти очільника Держдепартаменту Рубіо перебував не його формальний візаві – відповідальний за зовнішню політику Андрій Сибіга, а знову ж таки керівник Офісу президента.
Схожий сигнал посилала й зустріч в Ужгороді 29 січня 2024 року, де тодішній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та Андрій Єрмак вели переговори з главою МЗС Угорщини Петером Сійярто. З фотографій було очевидно, що для угорської сторони ключовим співрозмовником виступав саме керівник Офісу.
У 2024 році до фігури Єрмака прикута й міжнародна увага: саме він, а не Зеленський, потрапив до списку 100 найвпливовіших людей планети за версією журналу TIME. Тоді колишній генеральний секретар НАТО Андерс фог Расмуссен охарактеризував роль українського посадовця так:
«З моменту повномасштабного вторгнення він доносив месидж Зеленського світові, розбудовуючи сильну мережу друзів України від Заходу до Глобального Півдня. На поворотному моменті для України та для демократії Андрій Єрмак не лише служить рішучому лідеру, але й довів, що сам ним є».
«Алі-Баба», «картонкові протести» і удари по репутації
На тлі міжнародного визнання у 2025 році в Україні вибухнув корупційний скандал навколо «Енергоатому», який, за оцінками НАБУ, охоплює можливі оборудки на близько 100 мільйонів доларів. У центрі уваги опинилися так звані «плівки Міндіча».
Депутат від опозиційної партії «Голос» Ярослав Железняк заявив, що на цих записах під кодовим прізвиськом «Алі-Баба» фігурує саме Андрій Єрмак. Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко раніше підтверджував існування персонажа з таким псевдонімом і пояснював, що «Алі-Баба» нібито роздає завдання, щоб переслідувати детективів НАБУ.
За даними Железняка, ця ж фігура могла стояти і за спробою у липні 2025 року підірвати незалежність НАБУ та САП. Офіційних коментарів від голови Офісу президента щодо цих звинувачень наразі не пролунало.
Уже відправлені у відставку міністри енергетики та юстиції, однак суспільна дискусія вийшла значно ширше – дедалі частіше звучать вимоги відставки й самого Андрія Єрмака. Причому не лише з боку опозиції: до його усунення публічно закликав і депутат від «Слуги народу» Федір Веніславський.
24 липня 2025 року в центрі Києва відбулися так звані «картонкові протести». Учасники акцій виходили з написами «Геть Єрмака!», а також з плакатами англійською мовою з образливими гаслами на його адресу. На той момент ще не було відомо, що на «плівках Міндіча» може фігурувати найближче оточення президента.
Паралельно західна преса загострила тональність оцінок. Газета The Financial Times писала, що Володимир Зеленський «накопичив владу на вершині держави під керівництвом свого всюдисущого керівника Офісу Андрія Єрмака», а в такій системі лояльність переважає над компетентністю.
«Викидання за борт Єрмака, творця “вертикалі влади”, а тепер громовідводу для суспільного невдоволення, здається неминучим», – зазначало видання.
«Сіамські близнюки» і ризик політичної кризи
Українські оглядачі, з якими спілкувалися журналісти, погоджуються: за роки спільної роботи і особливо в умовах війни тандем Зеленського та Єрмака став настільки щільним, що говорити про просту відставку керівника Офісу складно не лише політично, а й психологічно.
Політолог Володимир Фесенко описує цю зв’язку так:
«Зеленський є офіційним лідером, а Єрмак – його головним помічником, головним управлінцем, головною кнопкою на пульті Зеленського. Вони так зійшлися, що є як сіамські близнюки. За понад п’ять років спільної роботи вони стали немов би одним цілим».
За словами експерта, для президента відставка Єрмака означала б фактично «відрубати собі праву руку». Після цього, вважає Фесенко, головною мішенню для критики й атак опозиції став би вже особисто Зеленський. На його думку, відставка керівника Офісу могла б стати невідворотною лише у випадку масових протестів із вимогою його усунення.
Олена Прокопенко з Німецького фонду Маршала попереджає, що такий крок здатен запустити ширшу кризу державного управління.
Вона зауважує, що відставка Єрмака може зробити парламент і Кабінет Міністрів фактично недієздатними, а посеред повномасштабної війни й просувань Росії на фронті Україна може не витримати політичного паралічу.
Колишній доброволець і блогер Борислав Береза, посилаючись на власні джерела, стверджує, що після появи перших публічних вимог відставки Єрмака президент нібито сказав у вузькому колі: «Андрія я не віддам».
Головна ставка Зеленського
Сьогодні Андрій Єрмак поєднує в собі одразу кілька ролей – найближчого друга президента, головного управлінця його вертикалі та водночас фігуру, на яку спрямована значна частина суспільного гніву за корупційні скандали і монополізацію влади.
З одного боку, саме він вибудовував міжнародну коаліцію підтримки України, курував ключові дипломатичні треки і став впізнаваним гравцем на глобальній арені. З іншого боку, звинувачення, пов’язані з «плівками Міндіча», спробами тиску на антикорупційні органи і надмірною концентрацією влади, перетворили його на символ проблем нинішньої системи управління.
У цій конструкції Володимир Зеленський залишається єдиною людиною, яка має повноваження як зберегти, так і розірвати цю політичну «сіамську» зв’язку. І що довше триває війна, то гострішим стає запит суспільства на відповідь: чи залишатиметься Андрій Єрмак «віцепрезидентом» без мандата, чи справді стане тим громовідводом, який доведеться «скинути за борт», аби врятувати весь корабель.
Немає коментарів