У Гораївці, що неподалік Бакоти, звичайний сільський клуб перетворюється на місце, де повертають імена людям і селам, які зникли під водою. П’ять років тому місцеві вирішили зберегти світлини та історії родин, що опинилися на межі забуття.
Ідея музею народилася з простого спостереження. Коли старі хати змінюють власників, разом із господарством часто зникають і родинні архіви. Фотографії, килими, альбоми не завжди потрапляють у нові руки – їх просто спалюють або викидають. Саме тоді місцеві активісти вирішили врятувати те, що ще можна зберегти.
За кілька років вони зібрали сотні свідчень життя до затоплення: кадри з радгоспу лікарських рослин, сімейні знімки, фото відпочинку, а також десятки світлин місцевих оркестрів, які нагадують, наскільки насиченим музично було життя цього краю.
“Ми записували імена людей, розповіді їхніх сусідів, шукали факти й спогади, мріючи одного дня створити музей, у якому можна буде повернути цим людям їхні імена та історії”.
Нині в клубі зібрано близько 200 оцифрованих фотографій. На них – жителі та краєвиди Старої Ушиці, Бакоти, Конилівки. Поруч із фото відвідувачі бачать одяг, килими, побутові речі – ті, що ще донедавна лежали забутими у порожніх хатах.
Особливу увагу приділили усним історіям. У залі встановили планшети з аудіозаписами спогадів старожилів, а для експозицій облаштували спеціальне точкове освітлення. У межах проєкту також промаркували територію та встановили вказівники, аби туристи могли легко знайти музей і важливі локації навколо Бакоти.
“Це тільки початок. Місцеві люди, побачивши це, почали приносити й фотографії своїх дідів, бабусь, розповідати про них, отже експозиція буде постійно наповнюватись. Завдяки маркуванню та вказівникам туристам простіше знайти як сам музей в селі Гораївка, так і інші важливі локації Бакоти”.
Історія, яка могла розчинитися у воді, поступово повертається в Гораївку. Тут оживають не лише знімки, а й пам’ять про життя, яке існувало до затоплення долини.
Немає коментарів