У сфері технічного регулювання продукції важливу роль відіграють документи, що підтверджують відповідність товарів чинним вимогам. В Україні використовуються дві основні форми підтвердження: сертифікат відповідності та декларація відповідності. Нерідко учасники ринку плутають ці документи, хоча кожен із них має чітко визначену роль, відмінності в оформленні, відповідальності та сфері застосування.
Детальніше з особливостями та правилами оформлення декларації відповідності можна ознайомитися на сторінці: https://certificate.in.ua/deklaratsiya-vidpovidnosti/.
Що таке декларація відповідності
Декларація відповідності — це офіційний документ, у якому виробник, постачальник або уповноважена особа власноруч заявляє, що продукція відповідає вимогам визначеного технічного регламенту. Цей документ не потребує обов’язкової участі сторонніх органів сертифікації, якщо відповідна процедура передбачає лише самодекларацію.
Відповідно до Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», декларація може застосовуватися як основна форма підтвердження у випадках, коли це прямо передбачено нормативно-правовими актами.
Що включає в себе декларація відповідності
У типову декларацію входять наступні елементи:
- повна назва та адреса виробника або уповноваженого представника;
- опис продукції (тип, модель, призначення);
- зазначення технічного регламенту, відповідно до якого здійснюється декларування;
- результат проведеної оцінки відповідності (включаючи протоколи випробувань, якщо вони були);
- місце, дата складання та підпис відповідальної особи.
Також у деяких випадках до декларації додається технічна документація, креслення, результати випробувань, що підтверджують відповідність.
Чим декларація відрізняється від сертифіката
Основні відмінності між двома формами документації полягають у такому:
- Суб’єкт оформлення: сертифікат видає акредитований орган, декларацію — сам виробник.
- Наявність випробувань: для сертифіката обов’язкові випробування в лабораторії, для декларації — лише за потреби.
- Форма підтвердження: сертифікат — стороннє підтвердження, декларація — внутрішня заява.
- Сфера застосування: декларація використовується для менш ризикованих категорій продукції.
Декларація відповідності частіше застосовується до продукції, яка не створює значного ризику для здоров’я, життя або навколишнього середовища.
У яких випадках потрібна декларація
Декларація оформлюється для товарів, визначених у технічних регламентах, серед яких:
- обладнання, що працює під тиском;
- низьковольтне електрообладнання;
- іграшки;
- будівельні вироби;
- засоби індивідуального захисту;
- радіообладнання;
- екодизайн і маркування енергоефективності.
У кожному технічному регламенті чітко вказано, чи допускається самодекларування, чи потрібне залучення стороннього органу оцінки відповідності.
Відповідальність за декларацію
Підписавши декларацію, виробник або постачальник бере на себе юридичну відповідальність за відповідність продукції встановленим вимогам. Це означає, що у випадку виявлення порушень, саме суб’єкт господарювання відповідатиме за наслідки — включно з відкликанням товару, штрафами або іншими санкціями з боку держави.
Тому процес декларування повинен супроводжуватись ретельною підготовкою технічної документації, перевіркою продукції та консультаціями з фахівцями.
Як зберігається та використовуються декларація
Декларація повинна зберігатися не менше 10 років після випуску останньої одиниці продукції. Вона має бути доступна для надання контролюючим органам на їхню вимогу. У деяких випадках законодавство вимагає опублікування декларації на офіційному сайті компанії або передбачає надання копії разом із супровідними документами при реалізації товару.
Декларація відповідності — це зручний та ефективний механізм підтвердження якості продукції, що дозволяє підприємствам спростити процес виходу на ринок. Водночас вона накладає відповідальність на виробника, вимагає точності та відповідності усім нормам. Правильне оформлення декларації є важливим етапом у реалізації товарів в Україні та за її межами.
Немає коментарів