В селі Проскурівка на Хмельниччині, що знаходиться на шляху Camino Podolico з Вінниці до Кам’янця-Подільського, стоїть стара сільська школа. Тепер вона отримала нове життя: зруйновану будівлю перетворюють на «Будинок душі» — простір для відпочинку та спокою, що був ініційований Вікторією Клініч та її родиною.
«Ця хата просто хотіла вмерти, і 30-річний міленіал вирішив її відновити», — жартує Вікторія, засновниця проєкту, розповідаючи про початок реставраційних робіт.
Про процес відновлення старої школи, проблеми, з якими стикнулися, та перші відгуки на новий простір Вікторія поділилася в інтерв’ю.
Перетворення школи на “Будинок душі”
Коли в Україні набув чинності закон про приватизацію, родина вчителів отримала цей будинок. Вони прожили тут десять років, працюючи в селі. На подвір’ї школи знаходяться два будинки: один — це сама школа, а інший — колишня бібліотека й учительська, де зараз мешкають власники. Саме в 2023 році вони розпочали реставрацію.
«Я почала займатися різними практиками і захотіла, щоб люди могли приїжджати, бути на природі, відпочивати, зупинятися тут», — розповідає Вікторія, пояснюючи мету створення нового простору.
У липні 2024 року родина офіційно відкрила «Будинок душі» для перших гостей. Відразу після цього на простір звернули увагу пілігрими Camino Podolico. Трохи більше 15-20 людей зацікавилися цим місцем і випадково потрапили на двір родини. Від них родина дізналася про можливість додати свій простір на мапу шляху.
«В квітні 2025 року менеджери з Camino повідомили, що нас додали на мапу. Це було просто неймовірно!» — ділиться Вікторія своєю радістю від цієї події.
Проєкт відновлення школи
Роботи почалися з детального вивезення старих речей з приміщень. «Чоловік виніс усе з тієї школи, яка була його майстернею, і за день почав реставрацію однієї кімнати та частини коридору», — згадує Вікторія.
Одним із подарунків на день народження Вікторії стало завершення першої кімнати. «Це було просто переродження. Дивишся на будівлю, яка була визнана аварійною, а бачиш не руїни, а білі стіни, підшиту стелю з балками, гарний коридор із крафтовими поличками», — каже вона.
З травня 2025 року «Будинок душі» прийняв близько 150 гостей, було відновлено кухню, ванну та коридор. Наразі триває робота над третьою кімнатою, а ще одну планують завершити до нового сезону.
Виклики під час реставрації
Реставрація будівлі була складною і не обходилася без труднощів. Першим випробуванням стали обмежені фінанси та проблеми з рекламою. «З організаційної точки зору було важко, бо бюджет був обмежений. Ми вкладали кошти, які отримували від гостей, і в ремонт, і в рекламу», — розповідає Вікторія.
Ще однією проблемою було поєднання ремонту та прийому гостей. «Ми намагалися не заважати відпочиваючим, працюючи тоді, коли гості були на прогулянці», — додає вона.
Старі вікна та фундамент вимагали особливих зусиль. «Нам довелося самостійно різати скло, що виявилося не таким легким завданням, і багато скла було зіпсовано», — пояснює Вікторія. Крім того, старі стіни та фундамент ускладнили прокладання каналізації та електрики, а відсутність транспорту робила доставку матеріалів ще складнішою.
Попри всі труднощі, власники намагалися зберегти автентичність будівлі. «Ми зберегли вікна, просто їх пофарбували, відновили скло. Двері та підлога залишились оригінальними», — зазначає Вікторія.
Особливість «Будинку душі»
Основна мета Вікторії — не просто відновлення будівлі, а створення особливої атмосфери для гостей. «Наша філософія така: ми не створюємо штучну атмосферу. Люди приїжджають і бачать, як ми живемо, ми ділимося своєю любов’ю до нашого двору, дому та села», — каже вона.
Гості часто згадують про особливі запахи у різних кімнатах. «Кожна кімната пахне по-своєму. На кухні завжди пахне домашнім чаєм, маленька кімната на двох — паличками, а велика — деревом і легкою прохолодою», — описує Вікторія атмосферу.
Про село Проскурівка
Проскурівка колись була великим селом з двома тисячами хат, а тепер в ньому проживає лише кілька сотень людей. Раніше село існувало завдяки папірні та сільському господарству, а тепер «Будинок душі» дає нове життя цьому місцю.
Проєкт працює офіційно, сплачує податки до місцевого бюджету, а відвідувачі купують продукти у сільському магазині, підтримуючи економіку громади. Більшість місцевих жителів позитивно ставляться до ініціативи, і Вікторія з гордістю зазначає, що критики немає.
Немає коментарів