Юрій Башинський з Нетішина вразив освітянську спільноту, здобувши на національному тестуванні 797 балів. Хлопець виявився неймовірно підготовленим. Він продемонстрував абсолютний максимум з фізики, математики та української мови. Історія України стала єдиним предметом, де він не набрав максимальні 200 балів.
Юрій почав посилено готуватися ще в десятому класі. Він переконаний, що запорукою високих досягнень є регулярність занять без надмірних навантажень. Школяр обирав для підготовки щодня лише коротку кількість часу.
“На НМТ я складав обов’язкові предмети: українську мову, математику та історію України, а предмет на вибір у мене був фізика. Серед моїх наставників були такі вчителі, як Надія Шаправська, Олена Шевчук, Галина Комарецька та Юлія Зайчик. Ще в кінці десятого класу я зрозумів, що потрібно готуватися до іспиту завчасу. На мою думку, основа успішного результату — поступове та систематичне вивчення матеріалу. Я приділяв невелику кількість часу на підготовку щодня”.
До іспитів хлопець готувався самостійно, без залучення репетиторів.
“З першого вересня я розподілив собі час кожен день по годині-дві на предмет і почав більше готуватись до іспиту. Я готувався самостійно. Загалом я був впевнений в своїх силах, адже результати це все ж таки більше про системну підготовку. Якщо дитина протягом всіх навчальних років вчилася старанно, то вона може і без репетиторів гарно підготуватися до іспиту”.
Успіх випускника став можливим завдяки потужній підтримці оточення.
“За таким результатом, звичайно, стоять підтримка сім’ї, вчителів, друзів. Вчителі всебічно підтримували, за можливості, вони проводили факультативи для підготовки. Тут варто, напевно, виділити підготовку до фізики, бо, на жаль, це не такий популярний четвертий предмет, який складають по Україні. Ми зібрали групку з 20 людей, які обрали такий шлях і щосереди, по дві години готувалися. Вчитель знайшла час і просто передавала нам свої знання, досвід. Вона вже не перший рік готує учнів до фізики і це було реально цінно”.
Досвід олімпіад допоміг юнакові подолати психологічний тиск.
“Мою стресостійкість загартували олімпіади. Зокрема, всеукраїнського рівня. Багато хто жаліється на те, що вже під час другого блоку у них текст розпливається, їм важко було сконцентруватися. Це правда, бо від стресу ніхто не застрахований. Втім можна його трішки знизити. Справа в тому, що минулого року, як і цього, я був учасником на всеукраїнському олімпіаді з фізики, де ми два дні писали тури, які тривали по п’ять годин. Такий досвід мене підготував до НМТ”.
Напередодні випробування Юрій відчував значне хвилювання.
“Я хвилювався. До всіх цих емоцій додалися, напевно, переживання батьків, вчителів. А я взагалі складав НМТ останній, відносно нашого міста. Я бачив, як всі виходили вже, складали, хтось задоволений, хтось ні. І я все ж таки не міг дочекатися, коли вже я напишу той тест. Багато людей в мене дуже вірили, не хотілося їх підвести. Не хотілося підвести себе. Всі казали: “Та, у тебе буде 200, 400 і так далі”. Це мене трохи ставило в таке положення, що я йшов на іспит з думкою, що маю якось догодити усім, маю гарно написати, щоб в мені не розчарувалися”.
Момент отримання результатів став для випускника шоком.
“Було справді важко. До кінця тестування залишилось п’ять хвилин, я був один в авдиторії і лише тоді, після того, як чотири рази перепровірив свої відповіді, зрозумів, що пора завершувати. Насправді, я намагався себе налаштувати на те, що не важливо, які мене будуть бали, головне — досвід, який я здобув, готуючись до іспиту. Тоді я не повірив в те, що це мій результат. Подумав, що дивлюсь не туди. Але, коли зрозумів, що зміг це зробити, то просто видихнув, бо отримав омріяний результат. Математика була на максимум, фізика — на максимум, мова — на максимум, єдине, історія була не 200”.
Щойно вийшовши з аудиторії, він прагнув поділитися новиною з рідними.
“Я не думав, що це може бути зі мною. Думав, допущу якісь помилки, але вийшло три по 200. Я одразу як вийшов з аудиторії хотів зателефонувати мамі, хотів з нею поділитися своїми емоціями. Проте телефон був вимкнений, бо всіх просили вимкнути їх. На вулиці мене зустріли мої друзі і всі разом запитали: “Ну що, скільки в тебе по 200?”. Вони всі були шоковані, як і я”.
Своє майбутнє Юрій пов’язує виключно з Україною та інженерними спеціальностями.
“Наразі я впевнений, що буду навчатися в Україні. Планую пов’язати життя з інженерією, бо впевнений, що ця спеціальність буде потрібна в майбутньому. Буде великий попит, велика пропозиція, відповідно. Розглядаю для себе автоматизацію, робототехніку чи роботу з безпілотними літальними апаратами (БпЛА), що дуже актуально наразі, можливо, з енергетикою. Я проживаю в місті енергетиків, тому тут для нас це актуально, атомна енергетика, зокрема”.
Крім навчання, хлопець активно займається спортом та саморозвитком.
“Свій час вільний я люблю проводити з друзями. Ми любимо десь поїхати, відпочити просто, покататися. Також я намагаюся тричі на тиждень відвідувати спортзал. Це справді допомагає розслабитись та якось, зарядитися. Люблю слухати якісь подкасти, адже я вважаю, що з кожним днем ми маємо ставати кращими. Хочу лягати спати з думкою, що за цей день я дізнався щось нове. Ну і звичайно присвячую свій час сім’ї”.
Окрім амбітних планів, юнак поділився мрією про просте людське щастя.
“Насправді, ми всі зараз мріємо про одне. Але я ще мрію бути насправді щасливим. Робити те, що мені подобається, і щоб це мені приносило задоволення”.
Випускник радить майбутнім абітурієнтам полюбити процес навчання.
“До іспиту треба готуватися завчасу і постійно. Краще не відкладати, бо там буде тільки гірше. Потихеньку, в комфортному темпі почати підготовку. Треба спочатку полюбити те, що збираєтесь здавати, спробувати зрозуміти, і тоді навчання стане легшим. Також я рекомендую ділитися своїми думками з друзями, переповідати цікаві теми, враження після опрацювання. Ну, і на останок хочу просто сказати, що найбільш важливим результатом іспиту не є результат в балах, а є сам процес підготовки. Це загартовування себе для майбутнього”.
Немає коментарів