Хмельницький звик жити серед пам’ятників, не завжди замислюючись, скільки саме років вони стоять поруч. Деякі з них пережили зміни епох, влади та назв міста. Найстарішому з таких монументів уже майже століття, і кожен із них фіксує окрему, часто болісну сторінку місцевої історії.
У місті десятки скульптур і меморіалів. Лише Богдану Хмельницькому встановлено чотири пам’ятники. Один із них, біля залізничного вокзалу, нині перебуває в аварійному стані й готується до консервації. Та він далеко не єдиний об’єкт, що змушує згадати минуле Хмельницького у датах і подіях.
Пам’ять про трагедію Проскурова
Найдавніший із збережених у місті пам’ятників з’явився у 1925 році. Він присвячений жертвам Проскурівського погрому – однієї з найстрашніших трагедій в історії міста.
У другій половині XVIII століття єврейська громада відігравала ключову роль у розвитку Проскурова. Більшість торговельних дозволів, промислові підприємства, цегельні заводи й млини належали саме євреям. Саме з цією громадою пов’язують і появу електрики в місті.
Лютий 1919 року став переломним. Після провокацій більшовиків і збройних подій мирне єврейське населення було оголошене «ворожою силою». Отаман Іван Семесенко ініціював масове винищення мешканців єврейських кварталів.
– Отаман Семесенко зібрав підопічних на бенкет, звинуватив усіх євреїв у спробі захопити владу та вимагав клятви вбити все єврейське населення міста, нібито заради України, – зазначається в наданих матеріалах.
Унаслідок погрому загинуло понад 1600 людей. Меморіал на вулиці Святослава Хороброго постав на місці братської могили. Кошти на його спорудження зібрала єврейська громада та родини загиблих, частково долучилася й міська влада. На початку 2000-х років пам’ятник реставрували, а бронзові барельєфи створив хмельницький скульптор Костянтин Коржев.
Залізобетонний гетьман біля вокзалу
Через тридцять років після меморіалу жертвам погрому в місті з’явився ще один знаковий монумент. У 1955 році, вже після перейменування Проскурова на Хмельницький, біля залізничного вокзалу встановили пам’ятник Богдану Хмельницькому.
Залізобетонна скульптура висотою 3,5 метра стоїть на чотириметровому цегляному постаменті у формі зрізаної піраміди. Над образом гетьмана працювали скульптори Макар Вронський і Олексій Олійник разом з архітекторами Шетичинським та Олександром Сидоренком.
Сьогодні монумент визнаний аварійним. Його вирішили законсервувати, обмеживши доступ для перехожих.
– По периметру встановлять металеву огорожу з банерною тканиною, щоб уламки, якщо вони з’являться, не потрапили на людей. Також планують накрити пам’ятник зверху, аби зменшити вплив опадів на бетон, – пояснював заступник міського голови Василь Новачок.
Дворовий фонтан із бароном Мюнхгаузеном
Не всі старі пам’ятники Хмельницького мають трагічне чи урочисте призначення. У 1970 році у дворі будинку на Кам’янецькій, 48 з’явився пам’ятник-фонтан барону Мюнхгаузену.
Його створили як елемент благоустрою та дитячу забаву. Скульпторка Валентина Ляшко разом з авторами Григорієм Мамоною та Михайлом Андрійчуком виконали ансамбль із бетону: кінь п’є воду з діжки, яка одночасно наповнює басейн.
Ідеї перенести або відновити фонтан виникали неодноразово – у 2008 та 2016 роках. Та жоден із проєктів так і не отримав фінансування. Сьогодні фонтан не працює.
Шевченко як символ незалежності
Пам’ятник Тарасові Шевченку у сквері Шевченка відкрили 19 грудня 1992 року. Його поява стала однією з перших знакових подій після проголошення незалежності України.
Скульптори Іван та Валентин Зноби разом з архітектором В’ячеславом Громихіним створили образ поета за фотографією 47-річного Шевченка, який нещодавно повернувся із заслання.
Ще у 1991 році на цьому місці встановили камінь як символ майбутнього монумента. Вже за рік пам’ятник відкрили, а сквер і розташований поруч кінотеатр отримали ім’я Шевченка.
Пошуки місця для другого гетьмана
У 1993 році Хмельницький готувався до святкування 500-річчя. Саме тоді місто знову повернулося до ідеї ще одного пам’ятника Богдану Хмельницькому.
Архітектори довго шукали локацію: розглядали пагорб на перетині Кам’янецької та Сковороди, центральну площу, міст через колії, територію біля Південного Бугу. Кожен варіант викликав суперечки – навіть щодо того, у який бік має дивитися гетьман.
Зрештою монумент встановили 28 вересня 1993 року біля обласної філармонії, між будівлями на вулиці Героїв Маріуполя. Автори пам’ятника – скульптор Валентин Борисенко та архітектор Микола Копил.
Ангел, що зупинився над містом
Один із наймолодших серед найстаріших пам’ятників Хмельницького відкрили 24 серпня 1998 року. «Ангел Скорботи» з’явився на перехресті Проскурівської та Свободи на місці колишнього управління НКВС.
Монумент присвячений жертвам тоталітарного режиму. За даними бібліотечної системи, на Хмельниччині у 1930–1950 роках майже 13 тисяч людей були незаконно страчені, близько 60 тисяч – насильно вивезені.
Образ Ангела придумав молодий скульптор Богдан Мазур, реалізувавши задум разом із батьком Миколою та архітектором Володимиром Козубенком.
– Це пам’ятник-символ, який не лише зберігає пам’ять про жертв насилля, а й об’єднує людей різних поколінь, націй і поглядів. Ангел ніби зійшов з небес і зупинився на мить серед дерев і квітів, – зазначається в описі монумента.
Сьогодні ці пам’ятники – не просто міські орієнтири. Вони мовчки нагадують, що історія Хмельницького складається не лише зі свят, а й із трагедій, компромісів і довгих пошуків власної ідентичності.
Немає коментарів