Рятуємо здоров’я: як лікувати пролежні

Пролежні виникають через тривале здавлення шкіри й тканин, порушення кровообігу та недостатній догляд. Успішне лікування можливе лише за комплексного підходу — регулярної зміни положення тіла, ретельного догляду за шкірою, застосування сучасних перев’язувальних засобів і дотримання індивідуального плану харчування. Жоден із методів не працює ізольовано: лікування пролежнів — це командна робота пацієнта, родичів і медиків.

Що таке пролежні і чому вони виникають

Пролежні (декубітальні виразки) — це локальні ушкодження шкіри й підлеглих тканин, що розвиваються на ділянках із тривалим тиском, особливо у лежачих пацієнтів. Найчастіше вражають ділянки з кістковими виступами — куприк, лопатки, кістки таза, потилицю, п’яти.

Основні причини появи пролежнів:

• Тривалий тиск на одну й ту ж зону тіла.
• Постійне тертя або ковзання шкіри по постелі чи кріслі.
• Підвищена вологість (піт, виділення, нетримання сечі чи калу).
• Порушення харчування та зневоднення.
• Зниження чутливості, неврологічні хвороби.

Як зрозуміти стадію пролежня — і чому це важливо для лікування

Від правильної оцінки ступеня ураження залежить вибір догляду та методів терапії. Існує чотири основні стадії пролежнів:

• Стадія 1 — почервоніння, шкіра ціла, але не зникає після усунення тиску.
• Стадія 2 — поверхневе ураження, ерозія або пухир, часткове відшарування епідермісу.
• Стадія 3 — глибше ураження, пошкодження підшкірної клітковини, але без ураження м’язів і кісток.
• Стадія 4 — глибокі виразки з ураженням м’язів, кісток або суглобів, часто з некрозом тканин.

Тяжчі стадії потребують не тільки локального догляду, а й системного лікування та хірургічного втручання.

Зміна положення тіла — головний інструмент у боротьбі з пролежнями

Найефективніша профілактика і лікування початкових стадій — регулярна зміна положення пацієнта в ліжку. Це дозволяє відновити кровообіг і знижує ризик нових пошкоджень.

• Перевертати людину кожні 2 години вдень і щонайменше кожні 4 години вночі.
• Використовувати спеціальні подушки, валики, протипролежневі матраци з комірчастою структурою.
• Уникати тривалого перебування на кісткових виступах (п’яти, крижі, лопатки).
• Піднімати ліжко під кутом не більше 30° для уникнення ковзання й тертя.

Важливо: якщо пацієнт не може самостійно змінювати положення, це повинна робити інша людина з дотриманням техніки безпеки для уникнення додаткових травм.

Гігієна шкіри та правильний догляд: що має значення

Чиста, суха шкіра — ключ до успіху у запобіганні та лікуванні пролежнів. Регулярний догляд включає:

• Очищення шкіри м’якими, нейтральними засобами (без спирту, ароматизаторів, агресивних компонентів).
• Дбайливе просушування рушником шляхом промокування, а не тертя.
• Використання бар’єрних кремів (на основі цинку, декспантенолу, вазеліну), які захищають від вологи й подразнень.
• Заміна натільної білизни та постільної білизни одразу після забруднення.
• Видалення залишків поту, сечі, калу — особливо у пацієнтів із нетриманням.

Не використовуйте присипки чи креми з тальком: вони можуть закупорювати пори й погіршувати ситуацію.

Огляд сучасних перев’язувальних матеріалів — що обрати для різних стадій

Існують десятки видів перев’язувальних засобів. Вибір залежить від стадії пролежня, наявності інфекції, ступеня виділень.

Гідрогелеві і гідроколоїдні пов’язки

Ідеальні для початкових стадій (1–2), коли рана не глибока й помірно волога. Забезпечують вологе середовище, стимулюють загоєння, легко знімаються без травмування тканин.

Суперабсорбуючі пов’язки

Застосовуються при рясних виділеннях (2–3 стадія). Вбирають ексудат, зменшують ризик мацерації шкіри. Не прилипає до рани, зменшує біль при зміні пов’язки.

Пов’язки з іонами срібла

Показані при ознаках інфекції або високому ризику бактеріального ураження. Срібло має потужні антисептичні властивості, пригнічує ріст бактерій і грибків.

Пінні та силіконові пов’язки

Пінні пов’язки добре захищають від механічних впливів, вбирають виділення, дозволяють шкірі дихати. Силіконові — не травмують нові тканини, тому ідеальні для тендітної шкіри.

Звичайна марля не підходить для лікування пролежнів: вона прилипає до рани, ушкоджує нову шкіру й сприяє розповсюдженню інфекції.

Чим обробляти пролежні — вибір антисептиків і правильна техніка

Сучасний підхід передбачає використання антисептиків, які не пригнічують власні клітини грануляції та епітелізації. Важливо уникати агресивних засобів (зеленка, йод, перекис водню 3%) — вони руйнують ніжні тканини й сповільнюють загоєння.

• Хлоргексидин 0,05% — підходить для щоденного оброблення, не подразнює шкіру.
• Мірамістин — ефективний проти бактерій і грибків, безпечний для відкритих ран.
• Розчини на основі полігексаніду — сучасні антисептики для делікатної санації.
• Застосування спеціальних гелів для очищення ран — полегшує видалення некротичних мас.

Обробку проводять обережно, без тиску, змочуючи пов’язку, а не ллють антисептик безпосередньо на рану. Після санації надлишок розчину видаляють стерильним серветкою.

Видалення некротичних тканин — коли потрібна допомога фахівця

Некротичні маси (мертві тканини) перешкоджають загоєнню й сприяють росту бактерій. Видалення некрозу (дебридмент) виконує лікар або медсестра кількома методами:

• Механічний — обережне вирізання некрозу стерильними інструментами.
• Ензимний — застосування спеціальних мазей та гелів з ферментами, які розм’якшують мертві тканини.
• Автолітичний — створення вологого середовища, в якому організм самостійно розщеплює некроз (гідрогелеві пов’язки).

Самостійно видаляти некроз заборонено — це може призвести до інфекції або посилення ураження.

Лікування інфікованих пролежнів — коли потрібні антибіотики

Ознаки інфікування: гнійні виділення, різкий запах, почервоніння навколо рани, біль, підвищення температури. У таких випадках лікар призначає:

• Місцеві антисептики або антибактеріальні мазі з іонами срібла чи полігексаніду.
• Системні антибіотики — лише після аналізу виділень (посів на чутливість до антибіотиків).
• Промивання рани стерильними розчинами, щоденна зміна пов’язок.

Самолікування антибіотиками неприпустиме — це підвищує ризик стійких інфекцій і ускладнень.

Додаткові методи — фізіотерапія, вакуум-терапія, хірургія

Деякі випадки пролежнів потребують додаткових методів лікування:

• Вакуумна терапія (NPWT) — спеціальний апарат створює негативний тиск у рані, що стимулює кровообіг, прискорює очищення та загоєння.
• Фізіотерапія — ультразвук, лазер, магнітотерапія можуть застосовуватись для покращення мікроциркуляції та регенерації тканин.
• Хірургічна пластика — при глибоких, незагоюваних пролежнях хірург пересаджує власні тканини пацієнта для закриття дефекту.

Додаткові методи призначає лише лікар після оцінки стану рани й загального здоров’я пацієнта.

Чим годувати людину з пролежнями — роль харчування у відновленні

Відновлення тканин неможливе без достатньої кількості білка, вітамінів і мікроелементів. Основні принципи харчування:

• Підвищена кількість білка — не менше 1,2–1,5 г на 1 кг маси тіла на добу (м’ясо, риба, яйця, молочні продукти).
• Вітаміни групи В, С, А, Е — для стимуляції регенерації шкіри.
• Мікроелементи — цинк, залізо, селен для імунітету й загоєння.
• Достатнє споживання рідини — не менше 1500–2000 мл на добу (якщо немає протипоказань).

У випадку тяжких станів або неможливості самостійного харчування застосовують спеціальні білкові суміші (еншури, нутрідринки).

Догляд за постіллю, одягом і навколишнім середовищем

Правильна організація побуту — важлива частина лікування:

• Використання спеціальних матраців і наматрацників із комірчастою структурою.
• Регулярна зміна постільної білизни, уникнення складок і крихт у ліжку.
• Зручний одяг із натуральних тканин, без швів та ґудзиків у ділянках тиску.
• Провітрювання приміщення, підтримка температури повітря 18–22°C і вологості 40–60%.

Слідкуйте, щоб під ліжком, постіллю й у складках одягу не накопичувався пил і волога.

Як контролювати біль і дискомфорт у пацієнта з пролежнями

Навіть легкі пролежні можуть спричиняти сильний біль, особливо під час зміни положення чи перев’язки. Для контролю болю використовують:

• Місцеві гелі та мазі з анестетиками (лідокаїн, бупівакаїн) перед перев’язкою.
• Системні знеболювальні — парацетамол, ібупрофен, при необхідності — сильніші препарати за призначенням лікаря.
• Застосування пов’язок, що не прилипають до рани, для мінімізації болю.

Необхідно постійно оцінювати рівень болю пацієнта й коригувати лікування за потреби.

Чого категорично не можна робити при лікуванні пролежнів

Існують дії, які сповільнюють або унеможливлюють загоєння пролежнів:

• Не використовувати агресивні антисептики та спиртовмісні розчини.
• Не закривати рану щільними, повітронепроникними пов’язками (поліетилен, клейонка).
• Не використовувати саморобні мазі, народні засоби без рекомендації лікаря.
• Не видаляти некротичні маси, не маючи досвіду.
• Не ігнорувати ознаки інфекції чи погіршення стану.

Будь-яке порушення правил догляду може призвести до тяжких ускладнень — сепсису, гангрени, летального результату.

Коли звертатися до лікаря

Лікування пролежнів удома можливе лише на ранніх стадіях та під наглядом фахівця. Обов’язково звертайтеся до лікаря, якщо виникають:

• Початок або посилення болю, навіть якщо рана виглядає невеликою.
• Поява гною, неприємного запаху, рясних виділень із рани.
• Поширення почервоніння, набряку, ознак запалення на сусідні ділянки.
• Підвищення температури тіла, озноб, загальна слабкість.
• Відсутність покращення або погіршення стану протягом 7–10 днів навіть за ретельного догляду.

Важливо не затягувати з консультацією: своєчасна допомога запобігає розвитку сепсису, некрозу, тяжких ускладнень.

Лікування пролежнів — це комплексний процес, що поєднує регулярний догляд за шкірою, правильну зміну положення тіла, сучасні перев’язувальні засоби, збалансоване харчування та своєчасне звернення по медичну допомогу. Дотримання цих принципів значно підвищує шанси на повне відновлення.