У Державному архіві Хмельницької області зберігаються два документи, що безпосередньо стосуються юних років автора всесвітньо відомого “Щедрика” Миколи Леонтовича. Йдеться про копії свідоцтва про завершення Подільської духовної семінарії у Кам’янці-Подільському, де композитор навчався сім років.
Про ці матеріали розповів начальник відділу публікаційної та науково-видавничої роботи архіву Юрій Олійник. За його словами, обидва документи є атестатами, однак кожен із них містить неточності, що робить знахідку ще більш показовою для дослідників.
В одному екземплярі неправильно зазначені роки навчання Леонтовича, в іншому – допущена помилка у написанні його прізвища.
“Дві копії свідоцтва – це атестат, який засвідчує, що Микола Леонтович закінчив навчання у Подільській духовній семінарії. У ньому виставлені оцінки. Є копія, де вказані неправильні роки навчання композитора. У документі написано 1892-1898, а по-справжньому він закінчив семінарію 1899 року. В іншому екземплярі є помилка у написанні прізвища. Якщо звернути увагу на оцінки, то “відмінно” поставлено тільки з предмета, що пов’язаний з музичним мистецтвом, а з інших дисциплін були трійки й четвірки”.
У фонді архіву ці копії зберігаються як окремі одиниці, і до них регулярно звертаються науковці. Саме тому документи вже оцифрували, аби зберегти їхній стан та зробити доступнішими для досліджень.
Як наголошує Юрій Олійник, життєвий шлях Миколи Леонтовича спершу мав бути цілком іншим. Він походив із родини священників: у семінарії навчалися його дід, батько, а згодом і молодший брат Олександр. Очікувалося, що й Микола продовжить духовну традицію.
Втім, саме роки навчання у Кам’янці-Подільському стали для нього переломними. Семінарія дала не лише богословські знання, а й серйозну музичну підготовку, яка визначила подальший вибір композитора.
У навчальному закладі Леонтович опановував теорію музики та хоровий спів у викладачів Є. Богданова, вихованця навчальних класів Петербурзької придворної капели, та І. Лепехіна, диригента чоловічого хору в Кам’янці-Подільському.
Паралельно з теорією він активно розвивав практичні навички. Майбутній автор “Щедрика” навчився грати на скрипці, фортепіано та деяких духових інструментах, а також почав працювати з народним мелосом.
“Микола Леонтович навчився грати на скрипці, фортепіано, деяких духових інструментах. Крім того, почав обробляти записані у селі Білоусівці Брацлавського повіту, куди переїхали батьки, народні мелодії, беручи за взірець популярні на той час обробки М. Лисенка. У семінарії він нерідко керував хором семінаристів, у виконанні якого вперше прозвучали його обробки пісень “Гандзя”, “Ой чия ж то причина, що я бідна дівчина”. Після закінчення навчання Микола Леонтович почав працювати вчителем, водночас самостійно удосконалюючи знання з музики”.
Так документи з архівного фонду фіксують не лише формальний етап освіти композитора, а й період, коли формувався його творчий напрям. Атестат із помилками став мовчазним свідком часу, у якому народжувався майбутній класик української музики.
Немає коментарів