У селі Нове Поріччя на Хмельниччині за три роки після закриття місцевої школи з’явився музей сільського побуту. У будівлі XVIII століття, зведеній у неоготичному стилі, вже зібрано кілька сотень експонатів, які приносять самі жителі.
Приміщення, що колись знали покоління школярів, тепер наповнене зовсім іншим життям. Директорка Новопорічанського будинку культури Тамара Пунда пригадує, що музей народився з маленької кімнати, куди вона складала перші речі, а згодом вирішила перенести їх у порожню школу.
“Приходжу сюди, тут запах музею – давнина. І от так і помаленьку почала. Люди дуже несуть, вони зацікавлені і раді, що він в нас такий є”, – каже вона.
Сьогодні колекція займає кілька кімнат. У ній – вишиванки, старовинні шафи та ліжка, молитовники, посуд, етажерки. Є речі, що служили родинам понад століття. Наприклад, софа, вік якої перевищує 100 років, та шафа, яку в селі називали “царник” і якій понад 80.
У музеї особливу увагу привертають вишиванки. За словами Пунди, одна з чоловічих сорочок має приблизно 120 років і була передана однією з місцевих жінок. В іншій кімнаті зібрані ікони – від великої складної ікони чудотворця до родинної святині 1903 року, подарованої при хрещенні новонародженої Ольги.
“Якщо вони вже в мене, значить людей цих немає, і хати немає”, – каже Пунда, показуючи на ікони, з якими колись брали шлюб.
Не всі експонати легко впізнати. Саме тому допомога краєзнавців стає важливою. Дмитро Полюхович, член громадської організації “Україна Інкогніта”, під час відвідин музею натрапив на предмет, значення якого було невідоме місцевим.
“Досить несподівано для себе в цьому музеї українського сільського побуту я знайшов дуже цікаву річ, яка розповідає про багатонаціональну культуру й історію Поділля”, – зазначає він.
Виявилося, що йдеться про навершя шабатньої шафи – елемент меблів, який був у кожній єврейській родині та використовувався під час суботньої трапези. Експонат датується кінцем XIX – початком XX століття.
Музей у “Рогатій школі” працює півтора року. За цей час люди принесли сюди сотні речей – від меблів і текстилю до релігійних артефактів. Усі вони тепер творять історію місця, у якому минуле повернулося до життя завдяки ініціативі громади.
Немає коментарів