У ліцеї села Головківка на Черкащині педагоги зіткнулися з новим викликом – надмірним екранним часом учнів. Дослідження, проведене в школі, показало: частина дітей проводить у телефонах по 10, а іноді й понад 12 годин на добу. Нічні перегляди соцмереж позначаються на успішності, поведінці та загальному самопочутті школярів.
Директорка ліцею Наталія Канюка розповідає, що саме буденна ситуація підштовхнула педагогів до глибшого аналізу. Одного ранку вона побачила сонного учня і вирішила з’ясувати причину.
“Я запитала чому ти хочеш спатки, а він говорить – цілу ніч сидів у телефоні. Дитина просто так відверто сказала”, – згадує директорка.
Учителі разом із класними керівниками вирішили провести моніторинг. Виявилося, що багато підлітків активні в соцмережах до другої чи навіть третьої ночі. Зелені індикатори присутності в тіктоці чи телеграмі не залишили сумнівів: смартфон витіснив сон і навчання.
“Ми почали моніторити, і побачили що і о другій, і о третій ночі вони онлайн. Тоді стало зрозуміло чому вони себе так почувають, і чому така підготовка до уроків”, – каже Канюка.
Для молодших школярів у ліцеї діє правило – мобільні пристрої до школи не приносять. Але старшокласники отримують свободу, з якою не завжди можуть впоратися. Директорка каже, що віртуальне спілкування інколи замінює їм реальні контакти.
“Вони заміняють віртуальним спілкуванням справжнє, бо вони там успішніші, їм там безпечніше, комфортніше”.
Підлітки не приховують, що гаджети повністю поглинають увагу. Десятикласниця Аніта розповідає, що її рекорд становив 12 годин 12 хвилин екранного часу під час канікул.
За її словами, телефон потрібен і для навчання, але основна спокуса – нескінченний стрім коротких відео.
“Дуже затягують зараз оці короткі ролики – тік ток, рілси, шортси. Бо це доза дофаміну”, – пояснює школярка.
Педагоги почали активно працювати з батьками: пояснюють ризики, пропонують встановлювати батьківський контроль, цікавитися пошуковою історією та вподобаннями дитини.
“Ми індивідуально говоримо з мамою, запитуємо чи не хотіли б поставити батьківський контроль, чи дивились історію пошуку”, – зазначає Канюка.
Учениця Людмила Петренко каже, що вдома діють чіткі правила.
“Користуюсь телефоном три години увечері – з 16 по 21 годину. Потрібно рухатися, допомагати батькам, щоб не весь час сидіти в телефоні”.
Водночас учителі наголошують: гаджет може бути корисним, якщо використовувати його правильно. Вчителька інформатики Віта Овдій, мама другокласниці, каже, що смартфон став для її дитини інструментом навчання.
“Ми з дитиною за допомогою телефона вивчаємо англійську мову. Вона вивчає нотну грамоту за допомогою телефона”.
Однак наслідки надмірного користування смартфонами відчутні вже зараз, зазначає шкільна медсестра Валентина Якушевич.
“Бачимо порушення постави у дітей. Зір псується, їх треба обстежувати”.
Втім найгостріше проблему відчувають підлітки. Практична психологиня Інна Лук’янець називає залежність від смартфонів явищем, що поширилось і в Україні. У Європі його вже назвали терміном “бетротін” – “гниття в ліжку”.
“Якщо дитина лежить в ліжку і скролить телефон нескінченно день два три, то з’являється апатичність, мало сил, пригнічується воля і можуть виникати депресивні епізоди”.
У практиці психологині дедалі більше дітей, які страждають від такої залежності. Відмова від гаджета подекуди проходить дуже болісно.
“Ми прибираємо ці гаджети – і це реально як ломки. Це реальна залежність. Зазвичай така ломка триває 3 дні з істериками і сльозами”.
Психологиня наголошує: у такі моменти батькам важливо залишатися стійкими.
“Важливо батькам це витримати. А потім з’являється легкість, міняється погляд і діти дуже швидко знаходять чим займатися”.
За її словами, ключове завдання дорослих – не лише обмежити користування телефонами, а й наповнити життя дитини альтернативами: прогулянками, гуртками, живим спілкуванням. Саме баланс дає шанс подолати гаджетозалежність і повернути дітям здорові будні.
Немає коментарів