У селі Мазники на Хмельниччині одна страва досі об’єднує покоління. Місцева жителька Галина Залізко готує «засипану капусту» за рецептом своєї бабусі і називає її гастрономічною родзинкою, про яку в сусідніх селах інколи навіть не чули.
Колись цю страву варили лише до великих подій, насамперед до весільних столів. Тепер, каже господиня, особливого приводу не потрібно – «засипану капусту» в родині Залізків готують мало не щодня, але технологію і смакові акценти вона зберігає такими, як пам’ятає з дитинства.
«Є такі села, що вони не знають цього зовсім. А в нас готують. Спочатку її готували на весілля. Це мені ще моя бабця варила таке. Так я навчилася від неї», – розповідає Галина.
Господиня починає з м’ясного бульйону – у нього кладе цілу цибулину та картоплю. Далі додає один з основних інгредієнтів – квашену капусту. Перед цим її ретельно промивають та віджимають. Окремо Галина ріже ще цибулю, частину якої перетирає в макітрі, щоб посилити аромат страви. На цьому етапі вміст каструлі не перемішують.
«Коли ми насипемо пшоно, то його не будемо перемішувати. А коли воно набухне, ми висипаємо вже засмажку, хай трошки покипить. А тоді перемішуємо і вимикаємо», – пояснює вона.
До «засипаної капусти» додають пшоно. Саме воно, за словами господині, надає страві густоти й ситності. Пшоно – єдиний покупний продукт у цьому рецепті. Усе інше – зі свого обійстя.
«Помідори, сметана, капуста – все домашнє, зі свого городу. Пшоно тільки куплене», – каже Галина.
Кількість інгредієнтів Галина не вимірює вагами чи мірками. Вона дотримується принципу, якому навчила її бабуся – покладатися на власне відчуття.
«Особливих секретів немає. Усе кладу на око, як і вона. Вона все казала: того жменьку, того жменьку, і так у неї виходило», – усміхається жінка.
Щедрість на продукти, додає господиня, – ще один невід’ємний складник смаку.
«Сметани можна багатенько, буде смачніше», – ділиться вона.
Для Галини Залізко «засипана капуста» – не просто страва, а частина родинної історії. Вона прагне, щоб цей рецепт не загубився, тож уже навчає готувати його своїх онуків, передаючи далі й сам спосіб приготування, і пам’ять про бабусині «жменьки».
Немає коментарів