Волонтерка з Хмельницького Анастасія Сбродова підтримує Збройні Сили України ще з 2014 року. На четвертому році повномасштабного вторгнення вона вирішила урізноманітнити благодійну діяльність і створила незвичний формат збору коштів для військових.
Жінка регулярно організовує збори через соціальні мережі, реагуючи на конкретні запити бійців. Серед останніх цілей — дрон для 56-ї окремої мотопіхотної бригади та автомобіль для 3-ї окремої штурмової бригади, які нині воюють на Донеччині та Харківщині.
Щоб привернути увагу до збору, Анастасія започаткувала «помідоровий розіграш». За донат від 20 гривень вона обіцяла надіслати переможцю ящик свіжих томатів. Ідея швидко набрала популярності, тому волонтерка провела два таких розіграші: спочатку з трьома кілограмами помідорів, а згодом із десятьма. Востаннє плоди були упаковані у ящик з-під мін із креативним оформленням.
«У сторіз я жартувала, що стала амбасадоркою помідорів, бо дуже їх люблю. Часто викладала фото домашніх — жовтих, рожевих, фіолетових. Додавала навіть рецепти. Якось знайома волонтерка запропонувала розіграти їх за донати. Тож у розпал сезону я й провела цей збір на допомогу війську», — розповіла Анастасія.
Останній розіграш відбувся наприкінці жовтня, у ньому взяли участь 59 людей. Вони надсилали пожертви від 50 гривень і разом зібрали 18 600 грн. Нині на банці волонтерки вже є 229 тисяч гривень із необхідних 300 тисяч.
За словами Анастасії, такі креативні ініціативи допомагають не дати зборам «загубитися» серед інших. Вона планує продовжувати подібні акції, хоча визнає, що бракує часу, адже волонтерить після основної роботи. Розіграші в соцмережах, додає, вимагають багато зусиль і підготовки.
Жінка також поділилася, що збирати кошти тепер складніше, ніж раніше. Якщо у перші роки великої війни один донат часто становив 500–1000 гривень, то зараз більшість переказів — у межах 20–200 гривень.
«Кількість донаторів не зменшилась, але суми стали меншими, тому збори тривають довше. Якщо раніше 250 тисяч ми збирали за два дні, то тепер за два місяці. І це нормально, бо люди мають більше знайомих на фронті, допомагають їм безпосередньо. Ми всі розуміємо, що потрібно зберігати сили на довгу дистанцію. Я не нарікаю — головне, що ми закриваємо збори, передаємо дрони, автівки, ремонтуємо техніку», — каже волонтерка.
Немає коментарів