У селі Грушка Староушицької громади на Хмельниччині діє унікальний музейний простір, створений у старовинному панському маєтку Токаржевських-Карашевичів. Історична будівля, яку, за припущеннями, збудували ще у XVII столітті, сьогодні знову наповнилася життям — тепер тут зберігають пам’ять про минуле регіону та його культурну спадщину.
Як розповіла проєктна менеджерка Адріана Вітер, роботи над облаштуванням музейного простору розпочали ще у 2020 році. Протягом кількох років проводили ремонт, збирали старовинні експонати та відновлювали атмосферу панської оселі. У результаті вдалося створити простір, де кожен предмет має власну історію — від вишуканих меблів до побутових речей.
«По-перше, це найстаріша історична будівля у всій громаді. По-друге, це надзвичайно гарний простір для проведення творчих і мистецьких подій. Наш проєкт має назву “Бакота і культура – скриня спадщини”», — зазначила вона.
Серед експонатів музею — старовинні шафи, серванти, дивани, скрині з орнаментами, характерними для подільського краю, антикварні ліжка, картини та безліч предметів побуту минулих епох. Кожна кімната має власну тематику, а одна з них присвячена саме родині Токаржевських-Карашевичів.
Історик Віталій Галатир наголосив, що ця родина залишила помітний слід в історії. «Це була унікальна династія, а особливо їхній нащадок, який знав дванадцять іноземних мов, працював дипломатом і був послом у Туреччині та Відні. Він активно боровся за інтереси Української Народної Республіки, а після еміграції жив у Франції, Італії та Великій Британії, де й помер у 1954 році», — розповів історик.
Відвідувачі музею зізнаються, що вражені атмосферою старовини. Галина Бойко, яка приїхала з сусіднього села разом із подругою, зізнається, що старі речі нагадали їй родинні реліквії.
«Мені дуже сподобався сервант, навіть не знаю, як він колись називався, але тут є щось особливе, дуже захоплююче. В мене вдома є старовинна шафа, ліжко і скриня, які дісталися ще від прабабусі. Ми їх бережемо — це наша родинна святиня», — поділилася вона.
Інша відвідувачка, Ольга Гуменюк, пригадує, що ще кілька десятиліть тому приміщення мало зовсім інше призначення. «Пам’ятаю, коли тут була контора колгоспу, сільська рада, бухгалтерія. Працювала навіть швейна майстерня та пошта. А зараз, коли заходиш усередину, здається, що потрапляєш у казку. Все дуже гарно зроблено, особливо вражають старі меблі — шафи, скрині, софи», — розповіла вона.
Сьогодні музей у Грушці не лише зберігає культурну спадщину Поділля, а й стає центром місцевого життя. Тут проходять культурні заходи, виставки та творчі зустрічі, які поєднують історію з сучасністю. А кожен, хто сюди завітає, може на власні очі побачити, як оживає минуле у стінах старовинного панського маєтку.
Немає коментарів