У Хмельницькому на прем’єрі водевілю «Хто кого?!» переосмислили класику Кропивницького

До Міжнародного дня театру у Хмельницькому обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М. Старицького відбулася прем’єра вистави «Хто кого?!» за мотивами водевілю «Пошилися в дурні» Марка Кропивницького. Нове сценічне втілення української класики здійснив головний режисер театру Дмитро Гусаков.

Показ відбувся 27 та 28 березня — і в обидва дні зібрав повну залу глядачів. Відчуття передчуття, театральної атмосфери і єднання глядачів усіх поколінь відчувалося ще перед входом до театру: хмельничани охоче ділилися спогадами про читання твору в школі, порівнювали з іншими постановками і з цікавістю чекали початку.

Після виконання Гімну України, в залі запанувала тиша, і почалося дійство. Класичний текст Кропивницького ожив на сцені у новій подільській інтерпретації — живій, барвистій, насиченій музикою, автентичними сценами і колоритом українського села.

Режисер Дмитро Гусаков зумів знайти тонкий баланс між збереженням духу оригінального тексту та адаптацією під сучасного глядача. Музичне оформлення, пісні у живому виконанні, костюми й декорації — усе створювало атмосферу повного занурення. Глядачі щоразу реагували на сцени зі щирим сміхом або мовчазним захопленням.

У Хмельницькому на прем’єрі водевілю «Хто кого?!» переосмислили класику Кропивницького

Ця вистава вкотре довела: українська класика не втрачає своєї актуальності. Навпаки — у часи національних викликів вона єднає і надихає. Як зазначали глядачі, «Хто кого?!» дає можливість «загорнутися у теплий плед з традицій і емоцій», де кожна сцена — це ніби рядок із родинного альбому.

Саме за такими глибинами українського театру ми повертаємось до улюблених класичних текстів: «Кайдашевої сім’ї», «Міни Мазайла», «За двома зайцями» або «Пошилися в дурні». Історії про любов, зраду, прагнення кращого життя залишаються зрозумілими кожному — бо вони про нас.

У Хмельницькому на прем’єрі водевілю «Хто кого?!» переосмислили класику Кропивницького

«Це справжня емоційна подорож у часі, де кожен глядач знаходить щось своє», — ділилися враженнями після показу.

Овації, вигуки «Браво!» і щире захоплення в залі ще раз підтвердили — український театр живий, сильний і говорить із нами голосом серця. А ще — має що сказати. Тож варто частіше заглядати в афіші та підтримувати своє.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *