
Ще у 1995 році мешканці Хмельницького переживали непрості часи через чергове підвищення тарифів на комунальні послуги. Газета «Проскурів» тоді влучно озаглавила публікацію «Жити тяжко і вмерти шкода». Схожа фрустрація знову повертається до хмельничан — тільки цього разу не через купоно-карбованці, а через борги, зношені мережі та невизначене майбутнє тарифної політики.
Сьогодні, як і 30 років тому, питання підвищення тарифів залишається болючим. І хоча в умовах війни його не піднімають публічно, дефіцит фінансування відчувається гостро. Як наслідок — часті прориви труб, як-от на вулиці Зарічанській, де водогін латають уже звично.

1995 рік: мільйони у платіжках
У період гіперінфляції та купоно-карбованців квартплата і комунальні платежі рахувалися у мільйонах. Згідно з даними тогочасної постанови Кабміну, квартплата за квадратний метр становила 1 500 крб, а гаряча вода й опалення обраховувалися в понад 8 000 крб за кожен «квадрат». Для родини з трьох осіб у стандартній квартирі виходило близько 1,5 мільйона крб — тобто приблизно 15% від сукупної зарплати у 10 мільйонів.
До кінця року планувалося ще три підняття: до 2 600, 4 000 і, зрештою, 6 000 крб за квадрат. Тодішні платіжки не залежали від фактичного споживання — все рахували за прописаними мешканцями. Навіть за немовлят платили на рівні з дорослими.

Сучасні борги й виклики
У 2025 році ситуація інша, але не менш загрозлива. Тарифи на воду у Хмельницькому не змінювалися з довоєнного часу. Водночас борг населення перед водоканалом уже перевищує 80 мільйонів гривень. Із них 8 мільйонів — це заборгованість власників приватних будинків.
Через це «Хмельницькводоканал» вдається до жорстких методів впливу — відключення боржників. Зараз це стосується лише приватного сектору, бо в багатоквартирних будинках відключення складніше реалізувати.
“Плата за воду з лічильника — менше ніж пів відсотка від двох мінімалок. Але борги все одно накопичуються”, — кажуть у водоканалі.
Сценарії з інших міст
У Рівному свого часу розглядали подачу води з пониженим тиском у певні години. Це створювало б значні незручності — особливо для мешканців верхніх поверхів, у яких вода могла не доходити взагалі. Згодом від цієї ідеї відмовилися, визнавши її несправедливою.

У Хмельницькому ймовірність такого розвитку подій поки що мала. Але ситуація вимагає рішень. І водоканали, і місцева влада мають знаходити баланс між реаліями економіки та соціальними наслідками.
Матеріал підготовлено за сприяння Державного архіву Хмельницької області — завдяки доступу до старих газетних підшивок та архівних даних.





Немає коментарів