На Хмельниччині, у селі Велика Яромирка, дослідники проєкту «Могили предків» виявили унікальну пам’ятку, яка довгий час залишалася поза увагою офіційної історії. Йдеться про маєток шляхетського роду Садовських гербу «Любіч». Ця родина була надзвичайно впливовою в регіоні – свого часу саме вони змінили Потоцьких у ролі власників стратегічно важливого Чорткова. Про результати обстеження, проведеного спільно з відділом культури Городоцької міськради, повідомив краєзнавець Дмитро Полюхович.
Архівні документи дореволюційного періоду називають останнім господарем тутешніх земель Фелікса Садовського. Однак народна пам’ять зберегла образ іншої постаті – загадкової пані Садовської, яка могла бути дружиною або донькою поміщика. Місцеві легенди описують її як взірець доброти: вона чесно платила за роботу та допомагала бідним. Коли у буремному 1917 році жінка залишала село, селяни влаштували їй зворушливе прощання, вийшовши на дорогу з іконами, що було рідкісним проявом пошани до представників панівного класу.
Доля цього палацу виявилася щасливою на тлі загальної руйнації Поділля. Більшість землевласників втекли з регіону ще на початку 1917 року, коли фронт наблизився до Збруча, а околицями почали вештатися дезертири. Багато поміщиків ставали жертвами селянського гніву через свою колишню жорстокість. Проте будинок у Великій Яромирці вцілів саме завдяки доброму імені його власників, тоді як сусідні маєтки чекала страшна доля.
Контраст із сусідніми поселеннями вражає: розкішна резиденція графині Ігнатьєвої у Новому Поріччі була стерта з лиця землі. Аналогічно постраждав і маєток вченого Сергія Виноградського у Городку. Попри українське коріння, Виноградський відверто демонстрував імперську позицію, зневажливо відгукувався про армію УНР та підтримував денікінців. Така ідеологічна прірва між власником та громадою зрештою призвела до знищення його майна.
Велика Яромирка й досі приховує архітектурні секрети. Дивно, але про цей палац не згадують ні українські, ні польські джерела. Навіть польська Вікіпедія помилково тиражує інформацію про його повне руйнування у 1917 році. Насправді будівля стоїть, хоч і втратила деякі автентичні елементи – зокрема, витончену аркаду портику на фасаді, а в прибудовах з’явилися сучасні двері, що дещо псують історичний вигляд.
Точна дата зведення споруди та ім’я її творця залишаються таємницею, яку, ймовірно, ще належить знайти у польських архівах. Вивчення параметрів цегли дає підстави датувати будівлю серединою XIX століття, хоча фундаменти можуть бути значно старішими й належати до XVIII сторіччя. Палац виглядає монументально, попри всі перебудови.
Перед головним входом увагу привертає унікальний артефакт – величезна кам’яна чаша заввишки понад два метри. Хоча здалеку вона нагадує виріб із бетону, насправді це майстерна робота з цільного вапняку. Раніше таких чаш було дві, але одна з них розбилася близько тридцяти років тому, впавши зі свого постаменту.
Сьогодні маєток Садовських є не просто пам’яткою архітектури, а свідченням того, як людяність допомогла зберегти історію в часи хаосу. Цей об’єкт потребує серйозного наукового вивчення. Він відкриває дослідникам невідомі сторінки життя шляхти та селянського побуту, які довгий час вважалися втраченими для майбутніх поколінь.
Немає коментарів